Номінування комуніста Ігоря Калєтніка на посаду першого заступника голови ВР відбулося доволі неочікувано. Очевидно, якби не особиста довіра Президента Януковича та низки верховних регіоналів, цього б не сталося. Друга, після Володимира Рибака, в парламентській ієрархії людина має бути «своєю», надійною. До того ж, це дозволило перетворити комуністів на надійних союзників, одночасно легітимізувавши їх у статусі опозиції. Існують й інші, менш очевидні, але не менш значущі причини такого кадрового рішення. Пам’ятаючи, що одним із пріоритетних завдань першої каденції Віктора Януковича є реалізація проекту «земля», зрозуміти їх буде простіше. Власне, земля – єдиний по-справжньому значимий масштабний актив, стратегічний контроль над яким поки що не встановлено. Хоч для того, щоб заробити на ньому, зовсім необов’язково цю землю продавати чи купувати (комуністи, до речі, виступають категорично проти продажу землі с/г призначення). Отож, ланцюжок простий: згідно розподілу повноважень у КМУ, за аграрний напрямок відповідає перший віце-прем’єр Арбузов, профільний міністр – Микола Присяжнюк (вважається близьким одночасно до «Сім’ї» та легендарного «Юри Єнакієвського»), в компетенції того ж Арбузова – зв’язки з ВР; з боку парламенту за комунікацію з КМУ відповідає Ігор Калєтнік, ну а відповідний парламентський комітет вдруге (!) – що теж, звичайно, показово – очолив його батько, регіонал Григорій Калєтнік. Прості співпадіння? Навряд. Втім, час покаже.

До переходу на роботу у парламент Ігор Калєтнік очолював Державну митну службу й був на «хорошому рахунку» у Банкової. Головним чином тому, що демонстрував ефективність – зумів суттєво збільшити надходження від митниці до держбюджету. Саме тому його депутатство (на відміну від «самоуправства» «високопосадовців-бунтарів» – на кшталт Балоги чи Порошенка – що подалися в парламент шукати кращого життя) не викликало обурення АП. Навпаки, було відзначено високою парламентською посадою.

Наразі сходження Ігоря Калєтніка багато в чому нагадує аналогічні траєкторії руху Сергія Ларіна та Олександра Вілкула. Їх, ефективних – даруйте за банальний штамп – менеджерів, що надавали перевагу роботі «в полі», покликали «нагору», оскільки справи в економіці геть кепські. Реноме влади – іще гірше. Ситуацію треба якось виправляти, а тих, хто здатен це зробити (хоча б частково) – на пальцях однієї руки перерахувати. Володимира Рибака, елементарно – з огляду на вік, в схильності до «якісного прориву» не запідозриш. В той час як Ігор Калєтнік – молодий і доволі амбіційний, здатен забезпечувати у ВР отримання результату, що вигідний владі. Впорається – піде далі. З ПР чи без. Ні – загубиться у вирі 2015-го року. Своє перше, справді масштабне інтерв’ю на новій посаді Калєтнік давав в офісі Компартії на Подолі. Окрасою переговорної кімнати, де ми розмовляли, слугував чималенький макет легендарного крейсеру «Аврора».

 «Заперечую саму можливість того, щоб спекулювати «сімейною золотою акцією»

Незадовго до входження в Раду, в одному з інтерв’ю, ви казали, що не маєте планів навіть на головування в якомусь з комітетів, натомість отримали посаду цілого першого віце-спікера. Як відбувалося призначення? Які перемовини велися напередодні? Все сталося доволі неочікувано.

Уже після того, як ЦВК оголосила результати виборів, зібрався пленум центрального комітету КПУ. Власне, на пленумі обговорювали курс, стратегію, завдання, які постали перед представниками нашої партії, що обралися народними депутатами. Також ми проаналізували хід кампанії; було дано оцінку роботі обласних комітетів партії – наскільки якісно вони відпрацювали.

Ви і аналіз кампанії встигли провести? Ні ПР, ні ОО цього досі не зробили.

Звичайно. В цілому, можна сказати, що виборча кампанія продемонструвала певні тенденції. Наша партія отримала серйозну електоральну підтримку, адже ми маємо чітку позицію, програму, діємо завжди послідовно, не визнаємо подвійних стандартів.

Про подвійні стандарти ще поговоримо. Повернемося наразі до віце-спікерства. Отож, як це відбувалося?

Коли стало відомо про розподіл квот у новій Верховній Раді – якій політсилі які мають відійти посади, зокрема комітети – і КПУ, згідно цього розподілу, отримала посаду першого заступника голови ВР, в партії розгорнулася тематична дискусія. Це відбулося буквально в переддень відкриття ВР, ось чому й виник ефект «неочікуваності», про який ви згадали. Розглядалася не тільки моя кандидатура. Обговорювалася, приміром, кандидатура Ігоря Алексєєва.

Мартинюка?

Це людина з величезним досвідом, відтак президія партії вирішила, що він має зосередити свою увагу на роботі фракції, на навчанні наших молодших колег по парламенту. Загалом, на цьому засіданні йшлося також про посади голів комітетів, їх заступників, секретарів. Тож президія приймала комплексне рішення, і рішення було одностайним.

Як особисто ви дізналися про те, що станете першим віце?

Дізнався від керівника фракції. Десь за півгодини до засідання президії відбулася наша розмова – він повідомив, що є така думка, й спитав, як я реагуватиму, якщо буде відповідна підтримка президії. Коли це питання розглядалося, ще, до речі, не було відомо, хто може очолити ВР.

Перший віце – людина, яка веде засідання у час відсутності самого спікера. Власне, на прикладі Мартинюка всі ми бачили, які рішення можна проводити, маючи елементарну спритність та знання регламенту. Очевидно, що якби не особиста довіра Президента Януковича та верхівки ПР, ви б ніколи не посіли у крісло справа від Володимира Рибака.

Щодо довіри, питання, очевидно, не до мене. Але ви знаєте, що на посаду голови Митної служби я буд делегований Компартією і пропрацював на цій посаді майже три роки. Саме в цей час було напрацьовано та втілено новітнє Митне законодавство. Навіть МВФ визнав: введення в дію цього Митного кодексу – одна з найпрогресивніших змін, що мала місце в державі останнім часом.

На відміну від Мартинюка, ви є самостійною «бойовою одиницею», яка до того ж виступає центром такої собі міні-групи впливу. Родина Калєтніків має у ВР цілих три мандати: ваш, вашого батька та двоюрідної сестри. Потенційна «золота акція». Яку, особливо ближче до 2015-го, у вас напевно виникне бажання використати.

Ніколи. І хоча кажуть «ніколи не говори ніколи», особливо в політиці, я заперечую саму подібну можливість. Є, зрештою, твоє добре ім’я, репутація, які керують думками та вчинками. Мій батько - член ПР, член політради, вдруге поспіль скликання він очолює земельний комітет…

Місце «проекту земля» в першій каденції Віктора Януковича – окрема тема розмови.

Майже 15 років батько очолював ковгосп-мільйонер, що показував найкращі врожаї, виховав на буряківництві не одного Героя соціалістичної праці тощо. Батько йде своїм шляхом, я – своїм. Мій батько – член Партії регіонів, чітко дотримується партійної лінії і ні про які спекуляції «золотими акціями» тут взагалі йтися не може. Я це виключаю.

Моя двоюрідна сестра, Оксана Калєтнік була рекомендована КПУ на посаду члена Нацради з питань телебачення та радіомовлення ще в той час, коли сама не була членом партії.

Ви, до речі, є членом партії? Оскільки однозначної інформації з цього приводу знайти не вдалося.

Так, я є членом КПУ з 2007-го року. Щодо Оксани.

Логічно, що здобувши перемогу на окрузі як само висуванка, визначаючись із тим, в якій команді їй працювати в ВР, вона приєдналася до КПУ. Причому вступила не тільки у фракцію, а й у партію.

Це обман виборця. Очевидно, симпатії до КПУ у неї не в один день народилися. Тим більше – була певна історія стосунків. То чому було про це чесно не сказати людям? Чи не з тієї причини, що на Вінниччині їй би це, як кандидату в депутати, зашкодило?

Треба говорити про те, що ти здатен зробити для людей, коли уже обрався в парламент.

Не викривлюйте. Це зовсім інше.

Програма з якою йшла Оксана, як самовисуванець, повністю співпадає з програмними засадами КПУ.

Все зрозуміло. Як у вас складаються стосунки із політичною родиною Порошенко? Зокрема на Вінниччині?

Та немає взагалі ніяких взаємин. Звичайні, робочі… Коли Петро Олексійович був міністром економіки, ми ефективно співпрацювали…

Олексій Порошенко був головним суперником Оксани Єлманової на мажоритарному окрузі, аж поки не зняв свою кандидатуру. Якби цього не відбулося, сумнівно, що їй би вдалося виграти.

Домовленостей щодо зняття Олексія Порошенко між нашими родинами не було. Офіційну версію відмови його від балотування ви знаєте – погане самопочуття, похилий вік. Думаю, це цілком відповідає дійсності.

Наскільки мені відомо, на довиборах до Вінницької облради – там зараз вивільнився один із округів – висуватиметься старший син Петра Порошенко. Думаю, якби в парламентську кампанію його кандидатура виставлялася б на мажоритарці, шанси були би високими.

«У Регламенті ніде не зазначено, що посада першого віце-спікера має бути закріплена за опозицією»

Відсутність у КПУ подвійних стандартів – неправда. М’яко кажучи. Скільки разів ви утворювали коаліції з ПР? А які смішні пояснення цьому знаходилися! Для Мороза подібного роду «співпраця» відомо чим закінчилася, Симоненку просто пощастило. Більше того, наразі опозиція, відмовившись від боротьби за крісло першого віце-спікера, яке належить їй по праву, зробила вам надзвичайний подарунок, легітимізувавши в якості опозиції.

По-перше, в Регламенті ніде не зазначено, що посада першого віце-спікера має бути закріплена за опозицією.

Але завжди було саме так. Погодьтеся, це справедливо.

Не завжди було саме так, ні. Скоріше, це було питанням домовленостей, бажанням тієї чи іншої партії домагатися свого. Окрім того, в цей раз опозиція отримала низку серйозних комітетів.

Бюджетний, наприклад, який їм також належить по праву. От тільки чомусь його очолив регіонал Гєллер.

Ні, отримали з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності, по боротьбі з корупцією, з питань економічної політики, з питань регуляторної політики, з питань паливно-енергетичного комплексу. Опозиція має серйозні важелі впливу на відповідний процес законотворчої роботи в ВР, також – контрольних функцій у ВР.

В Регламенті немає й рядка щодо необхідності створення коаліції.

Немає.

Але очевидно, що якби стійка більшість у влади набиралася, її б одразу оголосили. Відтак, згадавши принагідно результати кампанії, можна констатувати, що влада, за великим рахунком, ці вибори програла.

Очевидно, оцінку ситуації в ПР мають надавати вони самі. ..Компартія ніколи не шарахалася зі сторони в сторону, як це робив Мороз. Компартія завжди займала конструктивну позицію….

Співпраці з ПР. Говоріть вже як є.

Це не відповідає дійсності! Давайте проаналізуємо голосування, які зараз відбуваються в залі. Що, мало таких, які підтримує і «Свобода», і ПР?

Питання про інше було, але зараз дозвольте просто уточнення. Ви заперечуєте, що ваша посада символізує таку собі мовчазну коаліцію ПР і КПУ?

Ні, не символізує. Ми голосуватимемо виключно в рамках тих рішень, які затвердить з’їзд, пленум і президія. Звичайно, можливе співпадіння наших програмних принципів, завдань, з принципами і завданнями якої-небудь іншої політичної сили, не обов’язково тільки Партії Регіонів.

Навіщо ви стали робити ремонт у кабінеті Мартинюка, що вас там не влаштовувало?

ЗМІ, які про це писали, подали недостовірну інформацію. «Захоплення» кабінету керівника служби першого віце-спікера парламенту не було, це не відповідає дійсності. А ремонт в моєму кабінеті дійсно проводиться, причому за мої особисті кошти.

Однак, «ремонт» - назва доволі умовна, насправді – це дрібні якісь доробки, «косметичні» такі, які дадуть змогу працювати в достойних умовах, що сприяють якісному виконанню своїх службових обов’язків.

Бідний Адам Іванович! Виходить, він працював у недостойних умовах, неякісно виконував роботу.

Я такого не казав. Просто кожна людина звикає до свого… (пауза)

Рівня?

Ні, не рівня. Просто така зона комфорту. Комусь подобається такий стиль, комусь – інший, комусь – такий колір, комусь – інший. І якщо більшу частину свого життя ви проводите на роботі… (пауза)

Що тут такого? Навіщо взагалі обговорювати якийсь там ремонт? Адже все зроблено в рамках закону.

Ви не можете проводите його за власний кошт, і ви це прекрасно знаєте. Нормативами передбачено ремонтування приміщень ВР виключно за бюджетний кошт.

Але там немає ремонту!

Зміна шпалер – це вже ремонт!

Ні. Ремонт – це якщо зносяться перестінки… Хіба я не можу собі штори в кабінеті поміняти?

Ну, до стадії Євгена Гєллера з власним санвузлом ви ще не дійшли, але ваша відповідь цілком зрозуміла й абсолютно не дивує. Міняємо тему. Щодо аналізу виборчої кампанії. Ви назвали її успішною для КПУ. Чи не обумовлено успіх – багато в чому – неприязню до діючою влади, а не симпатіями до комуністів?

Компартія отримала підтримку майже в 14%, і це ніяк не пов’язано із тим, що хтось може бути незадоволений діями ПР.

Але навіть Єфремов – в інтерв’ю LB.ua - це визнавав!

Можливо, комусь би хотілося думати, що насправді так і є. «Регіоналам» теж потрібно якось пояснювати стан речей (посміхається).

Ті, хто голосував проти влади, підтримали «Свободу». Ви знаєте про відсутність графи «проти всіх», відтак «Свободу» підтримали навіть в тих регіонах, де це взагалі складно було собі уявити. Електоральні показники столиці – аналогічно, їх зробили передовсім «незгодні».

Ненависть стала трендом цієї кампанії.

Але на ненависті нічого не побудуєш.

Згодна, але заперечувати, що ті, хто не бажав підтримувати владу, але й не приймав будь-яку опозицію, підтримували вас, все ж не варто. Якби це було не так, ви б мали мажоритарників. Натомість у комуністів немає жодного мажоритарника. Жодного!

Відомо, наскільки серйозних обертів зараз в Європі набирає лівий рух. Або, от, в Росії, Компартія подекуди набрала 45% голосів…

В РФ Компартія є «кишеньковою опозицією».

Але існують відповідні тенденції, які проявляються й в Україні. Так, жоден наш мажоритарник не пройшов до ВР. Це свідчить про те, що в багатьох регіонах, де наші кандидати дійсно мали високі шанси, вони не отримали перемоги через досить серйозний адміністративний супротив.

З боку влади?

Звичайно. Вони просто не могли конкурувати з кандидатами, що мали доступ до бюджетних коштів.

Зараз краще не згадувати, як розподілялися гроші між регіонами при затвердженні Радою бюджету на 2013 рік. Я правильно зрозуміла, що влада вам дуже сильно заважала на цих виборах?

На цих виборах серйозну роль відігравав адмінресурс, відбувалися маніпуляції із виборчим законодавством, і ми, комуністи, цьому дали відповідну оцінку.

Влада сильно заважала КПУ в цю кампанію, правильно?

Повноцінну конкурентну боротьбу дуже сильно обмежував їх вплив, скажімо так.

«КПУ висуватиме свого кандидата в мери Києва»

Одна з тенденцій кампанії: високопосадовці масштабу Порошенка, Балоги, вашого, які могли продовжувати працювати у виконавчій владі, раптом вирішували йти в Раду. Офіційне пояснення – бажання сприяти «покращенню» в якості законотворців. Неофіційне – інстинкт самозбереження, намагання убезпечити себе напередодні 2015-го.

Я готовий був продовжувати службу в митних органах, але президія партії поставила питання саме таким чином. І після того, як було констатовано, що ми не представляємо жодного нашого члена партії в КМУ, прийняли рішення про мій перехід на роботу в Раду. Інших варіантів не було.

Вас називають одним із головних спонсорів виборчої кампанії КПУ. Скільки ви особисто витратили на виборчу кампанію?

Є відповідні звіти, офіційні, які Компартія передала до ЦВК. Там також прописано фінансування з боку рядових партійців.

Скільки витратили особисто ви?

Я не мав витрат інших, окрім тих, які передбачені нашими офіційними партійними правилами. Окрім того, всі депутати-члени нашої фракції двадцять відсотків зарплатні перераховують на потреби партії.

З якими технологами комуністи працювали в цю кампанію?

Ви знаєте, що я навіть не йшов із посади у передвиборчу відпустку, відтак виборами майже не займався. Керівником штабу був Ігор Алексєєв, тож ці питання краще адресувати йому.

Щодо проблемних округів. Ви говорили, що на новій сесії ВР питання буде вирішено, а м’яч знаходиться на полі КСУ. Однак, ПР невигідно прискорювати перевибори, оскільки немає впевненості щодо того, що округи принесуть владі перемогу.

В зв’язку з тим, що існують певні розбіжності між рішеннями ВР і ЦВК щодо проведення цих виборів, було оформлено відповідне подання до Конституційного суду. Власне, єдиного органу, повноважного розставити крапки над «і». Наша, Комуністичної партії, позиція в тому, що вибори повинні відбутися якнайскоріше. Причому не в п’яти, а в шести округах – нинішній міністр оборони, що обирався за мажоритаркою у Севастополі, також повинен скласти мандат.

Два проблемних округи є столичними. Чи можливо сумістити ці довибори із виборами мера Києва?

Не вважаю подібне суміщення за доцільне, хоча столиця, безперечно, якнайшвидше повинна отримати легітимного керівника.

Як суб’єкт законодавчої ініціативи, ви цілком можете ініціювати питання.

На рівні партії ми це поки не обговорювали.

Комуністи готові висувати у Києві свого претендента?

Безперечно. Однак, конкретики у цьому питанні я поки надати не можу.

Симоненко пояснив факт підтримки комуністами Кабміну Азарова бажанням дати ПР можливість реалізувати свої передвиборчі обіцянки, зазначивши, зокрема, що комуністи дають владі на це «певний час». Скільки саме часу, можете конкретизувати?

Думаю, до кінця другої сесії ВР, тобто – ближче до літа – питання постане дуже гостро. У червні-липні ми говоритимемо про необхідність заслуховування звіту Уряду, надання оцінки його діяльності.

«Перший час після призначення Хорошковського на митницю, відносини з ним були дуже напружені»

Раніше ви доволі критично висловлювалися щодо доцільності створення мега-міністерства на зразок нинішнього Міністерства доходів та зборів. Втім, це було ще 2011-го, у розпал вашого конфлікту із Хорошковським. Станом на сьогодні: як ви сприймаєте переформатування структури КМУ – зі знаком плюс чи знаком мінус?

Дуже не хотілося, щоб замість об’єднання відбулося поглинання – податковою службою митної служби. За останні два-три роки у роботі Митної служби відбулося багато позитивних змін, які не повинні бути втрачені внаслідок цієї трансформації.

Давайте простіше: за часів вашого перебування у керма служби, митниця стала одним із головних джерел наповнення державного бюджету. У «донецьких» на носі 2015-й рік, і вони керуються примітивною логікою: якщо тут, на кордоні, можна отримати «кєш», значить треба цю можливість використовувати.

Ідея в тому, щоб при цьому об’єднанні існуючі різновідомчі інтереси скласти в єдине ціле й дати змогу фіскальній системі працювати в новому форматі. Безперечно, головне завдання новоствореного міністерства – наповнення державної скарбниці. Відтак, якщо раніше митна служба могла мати якісь претензії до податкової – щодо взаємодії – і навпаки, то тепер такої можливості немає. Плюси і мінуси цього об*єднання зрозумілі, яким чином воно буде імплементоване – питання найближчих місяців, часу «на розкачку» у них немає.

Відомо, що ви хотіли зберегти вплив на своє відомство і це могло бути реалізовано через призначення на посаду голови вашого першого заступника. Ситуація досі залишається невизначеною. Чи зберігаєте ви вплив на вертикаль – не кажучи про те, як номінально називається відомство?

Створене міністерство не передбачає збереження вертикалі, що існувала раніше – як у митниці, так і у податковій. Тому говорити, що я претендую на збереження якоїсь там вертикалі, неможливо – її вже просто не існує. Разом з тим, ви знаєте: я віддав службі на митниці майже 17років, природно – маю особисті відносини не тільки із низкою керівників, але й рядових інспекторів. Ці дружні відносини не залежать від того, які посади ці люди займають.

Однак, говорити, що сьогодні я ставлю перед собою цілі, аби хтось із них залишився на посадах, було би неправильно.

Які у вас взагалі відносини з Клименком?

Досить рівні. Ми працювали, довгий час, як колеги. ..

Вперше питання про об’єднання відомств постало, як зазначалося, 2011-го. Тоді ви виступали категорично проти. Як тоді здавалося – з огляду на ваш особистісний конфлікт з паном Хорошковським. Що тоді насправді відбувалося? Минув час, ви можете розказати.

Це все були видумки та плітки. Дійсно, перейшовши до ВР, намагався йому – як людині, що вперше перейшла на роботу в Митну службу – щось підказати, по-доброму порадити. Однак, перший час взаємовідносини були напружені. Групи впливу, які оточили його від початку, провокували відомі кроки, які – як він сам потім визнав – були не зовсім правильними.

Коли СБУ арештовує низку ваших високопосадовців, влаштовує «шмон» на тій же Одеській митниці, це складно кваліфікувати «видумками» та «плітками».

Це були перші такого роду спільні операції підрозділів внутрішньої безпеки митниці та СБУ. Якщо були порушення на митниці – СБУ мало реагувати. Я це завжди підтримував і підтримую. До речі, жоден з керівників митниці регіонального рівня – незважаючи на всі плітки – не був арештований.

Весною 2011-го йдеться про об’єднання двох відомств в одне, ширяться чутки щодо підписання президентом указу на ваше звільнення, паралельно фіксуються активності Сергія Тігіпка щодо вашої дискредитації, у публічному просторі на вас нападає Хорошковський. Назвати це чутками? Даруйте. Швидше – особистісний конфлікт з Хорошковським та війна за «потоки».

Ні, такого ніколи не було тоді і немає зараз.

А як зараз складаються відносини з Тігіпко?

Нормально. Конструктивно, ми регулярно спілкуємося і дискутуємо.

Ви не питали, чому він тоді просував ваше звільнення, чому активісти «Сильної України» виступали рупорами публічної кампанії проти вас?

Добре, що підказали – я обов’язково його запитаю.

До цього часу не запитували?

Ні. А навіщо запитувати про те, на що ніколи не отримаєш правдивої відповіді?

В один із перших днів роботи Ради всередині ПР було створено неформальну групу на чолі з Сергієм Тігіпко. Групу з числа людей, умовно близьких до Пінчука та Фірташа.

Фракція ПР дуже велика, нею непросто керувати і створення підгруп…

Підгрупи – зовсім інше, я кажу про неформальне об’єднання, що його очолив Тігіпко.

На сьогодні я не спостерігаю у партії влади яких-небудь процесів, що давали б підстави думати про наявність там серйозних проблем і розбіжностей.

Голосування за Соркіна вас у цьому не переконало?

Ні, адже пана Соркіна таки призначили головою НБУ.

Вам не здається, що такі «центробіжні» тенденції вже в 2013-му закладають вельми хитку базу для 2015-го?

Наша партія дала оцінку виборам 2012-го року. Щодо 2015-го, аналізом ситуації ми поки не займалися, хоча зрозуміло, що ми до них готуватимемося й обов’язково братимемо у них участь. Разом із тим, говорити, що країна вступила у стадію підготовки до 2015-го року вже сьогодні, було б передчасно.

Але вже розгорнуто штаб імені Андрія Клюєва, вже проводяться – у низці східно-південних областей – збори бюджетників. Ви цього не знати не можете.

(після паузи) Думаю, ця інформація не цілком відповідає дійсності.

Станом на січень 2013-го, чи можете ви сказати, що ваш президент – Віктор Янукович?

Так, безперечно. Віктор Янукович – легітимно обраний президент. Більше того, 2004-го він також був легітимно обраний президентом, а так званий «третій тур» тоді було проведено незаконно.

Ви б хотіли, щоб він повторно очолив державу 2015-го?

Я б хотів, що б у 2015-му вибори пройшли чесно, легітимно, і громадяни мали змогу віддати свій голос тій людині, якій вони найбільше довіряють.

Соня Кошкина

Шеф-редактор LB.ua