Меню сайта

Категории раздела

Видео

Наш опрос

Оцените мой сайт
Всего ответов: 130

Статистика


Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0

Форма входа

Главная » 2014 » Февраль » 27 » Паніка тріумфаторів: від кадрового «жору» до розбрату?
13:10
Паніка тріумфаторів: від кадрового «жору» до розбрату?
Поспіх, з яким опозиція розбирає посади, нагадує «риб'ячий жор». Це коли зголодніла за зиму риба жадібно кидається на будь-яку наживку. Насправді над переможцями панує невпевненість. Їм потрібно «застовпити владу», поки ПР в розгубленості, колишнє керівництво країни - в бігах, «Правий сектор» поїхав завойовувати Схід, а коаліція не посипалася остаточно. 
  Ворожа зустріч Юлії Тимошенко на Майдані, випади Кличка проти «Правого сектора» і побитий «свободівцями» депутат Доній - це перші ластівка великої прийдешньої ворожнечі нинішніх союзників...
Є у революції початок, немає в революції кінця. Коли Янукович втік і доступ в Межигір'я став, нарешті, відкритий для широких мас, які цікавляться подробицями приватного життя колишнього президента, в країні посилився «пам'ятникопад». Зважаючи на відсутність у нас постаментів Віктора Федоровича, стали за звичкою валити Володимира Ілліча. Родзинкою програми став демонтаж статуї вождя і перейменування площі Леніна в площу Героїв Майдану в Дніпропетровську - на малій батьківщині кандидата в президенти Тимошенко, в.о. президента Турчинова та лідера «Правого сектора» Дмитра Яроша. Львів, не виявивши у себе пам'ятників Леніна, звалив черговий пам'ятник невідомому солдату.
На перший погляд, у тому, що відбувається, нічого, крім звичайного масового вандалізму, посиленого цілковитою безкарністю, немає. Влади немає, кримінальну справу ніхто порушувати не буде, наряд міліції не викличе. Загалом - анархія. Звідси ніби виникають і «народні застави на дорогах», які палять (помилково) рейсові автобуси і обшукують машини, що проїжджають мимо, не маючи на те жодних законних повноважень. І «громадські патрулі», яким ніхто не давав права перевіряти документи у громадян, але вони роблять це під виглядом «вилову» міфічних тітушок.
Насправді у всій цій «анархії» є цементуючий стрижень, який відчуває опозиція і тому поспішає з посадами. Це явно виражене бажання тих, хто кидав «коктейлі Молотова», не дати приватизувати перемогу тим, хто віщав в цей час зі сцени.
Абсолютно чітко подібні настрої проглядаються в соціальних мережах. Відразу після призначення колишнього ймовірного мера Києва, слабкого віце-прем'єра і «ніякого» голови СБУ Олександра Турчинова (на прізвисько «пастор») на всі державні посади - спікером, в.о. прем'єра і в.о. Президента, на Facebook з'явився пост, що зібрав максимальну кількість «лайків». Він звучить так: «Народе, так ти зрозумів: ми вмерзали в асфальт, не спали, хворіли, билися з пернатими, співали гімн та гинули, захищаючи свою людську гідність - і все це заради того, щоб два десятки політиканів працевлаштувалися і могли спокійно пити коньячок в буфеті Ради чи Кабміну?!».
Не випадковим вважають мислячі люди й інші перші призначення. Харків'янина Арсена Авакова поставили на чолі міліції, в якій він ніколи не працював. Колишній начальник Генерального штабу Володимир Замана, який встиг три дні побути заступником секретаря РНБО, на подив багатьох був призначений уповноваженим від парламенту з контролю над Міноборони.
Адвокат і політолог (як сам він визнає, останнє - в силу обставин, що склалися) Ігор Степанов пояснює прихований сенс цих призначень. Аваков - колишній харківський губернатор. Саме до Харкова прибув позбавлений влади революціонерами Віктор Янукович, розраховуючи зробити його своєю «столицею у вигнанні». Але раптово йому доводиться покинути місто. А найлютіші вороги Майдану - мер Геннадій Кернес і губернатор Михайло Добкін, ще недавно що погрожували революціонерам «хрестовим походом», раптом зняли «георгіївські стрічки» і, не побоюючись переслідувань, повернулися додому. Більше того, вони заявили, що «переможців не судять, але переможцем буде той, хто зможе зробити ворогів друзями», назвали Януковича - історією і пообіцяли співпрацювати з новою владою.
«Секрет простий, - упевнений Степанов, - попереду кілька виборчих кампаній, опозиції не вистачає сил і засобів, а тим більше своїх структур на Південно-Сході. Колишні вороги потребують допомоги один одного, кожна зі своєю метою».
Ще більш зрозумілі для нього мотиви призначення Замани. «За деякими даними, він і екс-заступника начальника Генштабу Юрій Думанський вели активні переговори з Турчиновим. Це було ще напередодні стрільби. У той час Турчинов інтенсивно збирав кошти поповнення для партійної каси, яка постраждала внаслідок варварського нальоту «злочинної влади». До речі, спікером його зробили саме тому, що він упирав на свій вплив на армію. Коло замикається...».
Але безглуздо думати, що вся ця «щуряча метушня» проходить повз увагу «майданівців», зайнятих похоронами загиблих і встановленням «влади тризуба» в східних регіонах. Вони зовсім не вважають, що своєю кров'ю оплатили індульгенції політикам. І ті мають право зайняти Кабмін, всі інші хлібні місця, управляти грошовими потоками, формувати бюджети і займатися переділом награбованого.
У цьому переконалася Юлія Тимошенко, чий ескорт по дорозі з аеропорту був зупинений постом «Самооборони». І замість квітів вона і Арсеній Яценюк отримали «холодний душ» у вигляді виховної бесіди на тему «треба бути скромнішим в побуті».
Незважаючи на це, Тимошенко зробила помилку, з порога заявивши про свої президентські амбіції і виступивши, по суті, з програмною промовою на Майдані. І знову «облом» - натовп зустрів її обуреними криками. Виявилося, через прибуття екс-прем'єра була зітьмарена церемонія прощання із загиблими, а тіла понесені зі сцени.
Більш того, наступного дня більше п'яти тисяч людей вийшли на акцію протесту, щоб не пустити Тимошенко у владу. Зрештою вона сама завбачливо відмовилася від боротьби за прем'єрське крісло. Однак від боротьби за президентський пост Юлія відмовлятися не збирається. І ось тут починається другий, можливо, не менш трагічний, ніж перший, етап революції.
Віктор Янукович і Партія регіонів, які були основними суперниками опозиції на виборах, достроково вибули з гри. Опозиція, по суті, повинна боротися сама з собою, а так само - з тими радикальними войовничими загонами, які вона створила і профінансувала для повалення колишнього президента. І ця війна вже почалася.
Основну претензію Майдану сформулював командарм бойовиків Андрій Парубій: окрім президентських і місцевих виборів, він вимагає перевиборів у парламент (зауважимо, що цей пункт раптом зник з рішень Верховної Ради). Вимога цілком зрозуміла: на хвилі революційної ейфорії у Парубія і його польового командира, офіційного лідера «Правого сектора» Дмитра Яроша, є однозначна можливість пройти в парламент або за списком партії, або по округу де-небудь у Львові, або навіть зі своєю власною політичною силою. Юридичні обмеження як то обов'язкова реєстрація партії за певний тривалий період перед виборами втрачають силу, особливо на тлі зміни Конституції в порушення всіх мислимих процедур, однією лише постановою ВРУ.
Скажу більше: Ярош, чиє прізвище широка громадськість дізналася лише два місяці тому, вже не приховує своїх президентських амбіцій. І висловлює впевненість, що у разі ще однієї «заварушки» у нього є всі шанси на перемогу. В Інтернеті вже з'явилися «саморобні» опитування, що нібито доводять, що Дмитро Ярош виходить у другий тур виборів... разом з Юлією Тимошенко. Зрозуміло, що ейфорія «рве дах» бойовиків. І це особливо небезпечно, враховуючи, що лідер «Правого сектора» - це не майор Железняк, а, швидше, український Джаба Іоселіані.
Для довідки. Загони «Мхедріоні» починалися як воєнізоване націоналістична організація, заснована Джабою Іоселіані в Грузії в 1989 році. Організація зіграла вирішальну роль у поваленні Звіада Гамсахурдія та прихід до влади Едуарда Шеварнадзе. Але незабаром патріотичний рух перетворилося на бандитське формування. Шеварнадзе оголосив «Мхедріоні» злочинцями, а Іоселіані посадив у в'язницю.
Цікаво, але статтю про те, що не можна озброювати "Правий сектор" і "Самооборону" стрілецькою зброєю, щоб не повторювати грузинські помилки, два дні тому написав журналіст, який у 2005 році був прес-секретарем Олександра Турчинова в СБУ. У журналістських колах його досі вважають «виразником думки» чинного спікера.
Якщо Турчинов боїться безпосередньо кинути виклик героям Майдану, то Віталій Кличко перший «хук» вже зробив. Як повідомили ЗМІ, лідер партії «УДАР» назвав позицію радикального угруповання «Правий сектор» щодо збройного протистояння в країні «великою помилкою». Повірте, Ярош і його «Отаман», які майже 20 років були політичними аутсайдерами, а зараз вважають себе рятівниками України, цих слів чемпіону світу не пробачать.
З іншого боку розростається конфлікт між соратниками Тимошенко і оточенням Тягнибока, якого (а не Кличка) Юлія Володимирівна, за чутками, вважає своїм головним суперником на президентських виборах.
У суботу вранці на сайті gordonua.com депутата Олеся Донія, який пройшов до парламенту за округом у Коломиї після того, як оточення Яценюка викреслило його ім'я (вписане рукою Тимошенко) з партійного списку БЮТ, з'явилася заява про сепаратні домовленості Тягнибока з Януковичем. Вдень у суботу Доній заявив, що питання Тимошенко було підняте в парламенті спонтанно, а особливого бажання його розглядати у трійки опозиційних лідерів не було. А ввечері в ЗМІ з'явилася інформація, що Доній побитий в парламентському туалеті двома депутатами-свободівцями і знаходиться в лікарні зі струсом мозку.
«У мене складається враження, - говорить київський адвокат і правозахисник Олександр Дядюк, - що спраглим абсолютної перемоги політиканам не вистачає інтелекту зрозуміти одну просту істину. Вирішення конфлікту лише на умовах опозиції і лише так, як тільки вона хоче, без урахування думки іншої половини України, може призвести до того, що на Сході та Півдні цю владу не визнають. Її туди просто не пустять. Або викинуть так, як викинули владу «регіоналів» на західній Україні».
Але навіть не це «світле майбутнє» викликає песимізм у розсудливих людей. А те, що революція може завершитися лише зміною місць доданків. «Зараз весь Інтернет гуде - звільнили Богатирьову, Табачника і т. д., - продовжує Олександр Дядюк. - А от мені це не цікаво. І навіть не цікаво, хто буде замість них. Важливо інше: наскільки будуть прозорими державні закупівлі у сфері медицини, освіти і т.д. (а це мільярди гривень). Чи припиняться закупівлі ліків і підручників у кілька разів дорожче їхньої справжньої ціни? Або просто мільярди підуть в інші кишені? Зрозумійте - суть не в тому, чия дупа (пардон) буде сидіти в міністерському кріслі, а чи збирається нова влада змінювати систему? Бо складається враження, що багато-хто з «соратників» і «побратимів» так нічого і не зрозумів з цієї революції, і нічого, крім дупи в міністерських кріслах, не поміняється».
Слова правозахисника коротко «підсумував» лідер КПУ Петро Симоненко. «Якщо раніше крали одні, завтра будуть інші, а для простого робітника людини нічого не зміниться», - сказав він.
До речі, «пам'ятникопад», з якого ми почали статтю, має ще один невипадковий підтекст. Він став очевидним, коли з'явився ініційований скандальним депутатом Олегом Ляшком (героєм гучного порно-скандалу) проект постанови про заборону діяльності Комуністичної партії України. Схоже, що небезпеку опозиція відчуває не тільки з боку правового флангу, де стоять озброєні нею загони, але і з лівого, звідки лунають слова правди.
«У 1991 році нас забороняли. І зараз намагаються це зробити, тому що ми будемо говорити правду, - зазначає Петро Симоненко. - Але всі потуги політичних опонентів прибрати з політичної сцени КПУ - безперспективні. Нас не залякають, а ця заява зайвий раз свідчить про те, що ті, хто взяв на даний момент владу, не хочуть чути думки інших, і не хочуть розуміти, що Україна різноманітна».

Просмотров: 128 | Добавил: kpu-putivl | Рейтинг: 0.0/0