Шановні ветерани Великої Вітчизняної війни, ветерани праці.

Осяяний сонцем Перемоги приходить на нашу землю, у нашу свідомість і наші серця день 9 Травня. Він назавжди залишиться Днем Перемоги над німецьким фашизмом - злом, злочини якого засуджені усім світом.

         Від імені комуністів Сумщини, себе особисто сердечно і палко вітаю Вас з великим та найсвітлішим святом – 70-річчям Великої Перемоги.

         9 Травня – особлива дата для тих, хто знає ціну миру, хто поважає подвиг радянського народу. Ми схиляємо голови перед тими, хто у роки великих випробувань для нашої країни робив усе, щоб наблизити цей день, здобути Перемогу нашого народу у боротьбі з нацизмом.

         9 Травня – це свято зі сльозами на очах. І в такому порівнянні закладено великий смисл, у цих словах світла і свята пам'ять ветеранів про своїх загиблих побратимів і гордість онуків і правнуків за подвиг дідів і прадідів, у них – невисихаюча сльоза вдови, яка в цей день перечитує пожовтілу похоронку.

         На Україні майже немає таких сімей, в яких хтось не загинув на фронті, або був замучений у фашистських концтаборах, або впав від бандерівської кулі на щойно визволеній території Західної України.

Тільки в нашій області в перші ж місяці війни на фронт пішли 8 тисяч комуністів і 35 тисяч комсомольців.

Створювалися полки і батальйони народного ополчення, готувалися бази для партизанської боротьби.

Більше 200 Героїв Радянського Союзу дала в роки війни наша Сумська область. Тричі Героєм став уродженець Шосткинського району Іван Микитович Кожедуб, двічі удостоєні звання Героя наші земляки Супрун, Рибалко і Ковпак.

Час віддаляє від нас події тих страшних днів і ночей 1941-1945 років, коли всюди були розруха, вибухи і смерть. Подвигам того часу на фронті і в тилу немає рівних. Такої мужності, самопожертви і самозречення світ ніколи не бачив.

На жаль, в останній час все вище знахабніло підіймає голову український націонал-фашизм, робиться все, аби забути тих, хто не жаліючи себе у буремні воєнні роки кував для нас всіх Велику Перемогу. З’являється багато охочих переписати та перелицювати історію, а дехто прагне навіть викреслити термін Велика Вітчизняна війна зі шкільних підручників.

Тому, я думаю, що присутні сьогодні повністю підтримують вимоги Організації ветеранів в Україні щодо збереження нашої історії, виконання у повному обсязі Закону України «Про увічнення Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років», про збереження і відновлення кімнат і музеїв Бойової Слави, про справжню турботу про ветеранів війни, які живуть поруч.

Сьогоднішня олігархічно-націоналістична влада намагається заборонити комуністичну ідеологію і її символіку. Але саме під червоними прапорами йшли у бій солдати, перед черговим наступом бійці писали заяви на вступ до Комуністичної партії.

2 травня 1945 року саме червоний прапор, крізь морок і тьму, замайорів над рейхстагом – ця мить навіки закарбувалася на сторінках історії. Його під шаленим вогнем зуміли донести і встановити радянські воїни: росіянин Єгоров, грузин Кантарія і українець – уродженець Сумщини Олексій Берест.

Не можна викреслити з літопису Великої Вітчизняної війни величезну силу інтернаціоналізму. Вчитайтесь у прізвища на обелісках – українські міста і села визволяли люди всіх національностей  - пам’ятаймо про це, бережімо дружбу народів. Не дамо безпам’ятству перемогти пам'ять!

У день 9 Травня завжди з особливим болем думаєш про ветеранів – учасників тієї страшної війни. Їх стає все менше і менше. Їм все важче в цей день одягти кітель з орденами і вийти на вулицю. Та пам'ять про минуле, про друзів і бойових товаришів, які загинули під час війни, або не дожили до чергового Дня Перемоги підштовхує їх знову вийти на вулиці і пройти в колоні ветеранів. І нам, сумчанам, дуже приємно, що святкує сьогодні ювілей Перемоги Василь Панасович Батєха – єдиний в області Герой Радянського Союзу, хто живе серед нас.

У цей світлий і пам’ятний день я бажаю Вам, наші дорогі ветерани, вашим дітям, онукам, правнукам, вашим рідним і близьким – міцного здоров’я, сімейного щастя і благополуччя, бадьорості і душевної теплоти. Хай з покоління в покоління передаються Ваші нагороди, фото в сімейному альбомі, вітальні листівки однополчан – вашому подвигу немає забуття!

А нам, вашим дітям, онукам і правнукам, належить підхопити червоний стяг Перемоги, який замайорів над рейхстагом у травні 1945 року, щоб пронести його далі – через роки, через кордони, від перемоги до перемоги. Нехай безсмертний подвиг нашого народу у роки Великої Вітчизняної війни назавжди залишається в пам’яті поколінь і разом з тим нагадує про те, що мир – найдорожче надбання людства, і його треба берегти!

З 70-річчям Великої Перемоги дорогі товариші!

Вічна пам'ять тим, хто віддав своє життя для цієї Перемоги.

У ці травневі дні бажаю всім миру – мир потрібен українській землі, кожному з нас для руху вперед і благополуччя.

Володимир ДАНИЛЕНКО, перший секретар Сумського ОК КПУ, народний депутат України VІ скликання