Антинародні дії нинішньої влади продовжуються. Бездарно управляючи країною, і довівши її практично до економічного колапсу, піднявши до захмарних висот ціни і зменшивши соціальні гарантії, спустошивши державну скарбницю (у тому числі й корупційними схемами) тепер влада вирішила «взятися» за селянство України.

4 березня 2015 року Верховна Рада прийняла у першому читанні проект Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо стимулювання створення та діяльності сімейних фермерських господарств» (№ 1599). Цей законопроект передбачає фактично юридичний примус селян, які бажають реалізувати вироблену власноруч сільськогосподарську продукцію, до припинення ведення особистого селянського господарства, яким вони зараз займаються у відповідності до Закону України "Про особисте селянське господарство", та до реєстрації індивідуальних та сімейних фермерських господарств. Щоб всім це стало зрозуміло, про що йдеться, треба звернутися до статті 7 Закону України «Про особисте селянське господарство», яка визначає таку норму: «Члени особистого селянського господарства мають право реалізувати надлишки виробленої продукції на ринках, а також заготівельним, переробним, підприємствам та організаціям, іншим юридичним і фізичним особам», а законопроект №1599 після слів «фізичним особам» (увага) додає імперативну(обов'язкову) норму: «... виключно за умови набуття статусу суб'єкта підприємницької діяльності - виробника сільськогосподарської продукції», а далі ще й добавляє, як припечатує, щоб не ніхто не сумнівався : «...члени  особистого селянського господарства зобов’язані набути статус суб'єкта підприємницької діяльності - виробника сільгосппродукції у разі необхідності реалізовувати надлишки виробленої продукції на ринках».

Тобто слова «ВИКЛЮЧНО» і «ЗОБОВ'ЯЗАНІ» саме і забороняють селянам продавати продукцію власного виробництва. Таким чином, це антиселянськиий, злодійський, корупційний і антиконституційний закон, який призведе до різкого погіршення становища на селі і остаточного зубожіння селян.

Селянське життя й так нелегке. Але саме селяни поповнювали продовольчі ресурси якісною продукцією, давали досить вагомі обсяги виробництва сільськогосподарської продукції. Так, за даними статистичної звітності «Сільське господарство України», у 2012 році господарства населення виробили картоплі понад 90%, овочів – 86%, молока – 78%, м’яса яловичини – 75% та свинини – 57%. І це те, що вирощено селянською працею, можна сказати, лопатою і мозолястими руками.

Не будемо говорити, що держава на сьогодні залишила селян напризволяще: вони не захищені ні від зростання цін, ні від монополії великих виробників (скільки разів говорилося про низькі закупівельні ціни на молоко!). Вони терпляче трудяться без дотацій і навіть слів вдячності.

Тепер можновладці вирішили полатати бюджетні дірки. І роблять це не за рахунок повернення коштів із офшорів та справедливих податків із олігархів. Влада націлилася на селянство і хоче шляхом упровадження згаданого закону примусити всіх селян платити податки. І пенсіонерів, і інвалідів, і тих, хто використовує власні паї на свій розсуд.

Авторів цього «кріпосного» - адже все, що засновано на  примусі, є кріпацтвом, законопроекту не хвилює, чиє є у селян бажання і можливість стати підприємцями, чи є елементарна матеріальна база для ведення  сільськогосподарського виробництва, чи є можливість вести бухгалтерський облік, чи є можливість вирішувати свої поточні проблеми, зокрема в умовах майбутньої адміністративно-територіальної реформи.

Прийняття цього закону Верховною Радою у першому читанні говорить тільки про одне: нинішня влада дуже далека від народу. Вона відділена від нього не тільки високими зарплатами і пільгами, благами, що дає статус,  а ще й небажанням розібратися у ситуації.

Державна політика по відношенню до села відсутня, дотації фермери не отримують. Вони виживають, як можуть. Про яку цінову політику на основні продукти харчування, зокрема хліб, можна говорити сьогодні, якщо дизпаливо коштує вдвічі дорожче минулого року і дорожче за бензин А-95, тонна аміачної селітри втричі дорожча, насіння різних культур – також у два-три рази, корми – у 2,5 рази. Засоби захисту рослин всі «прив’язані» до долара. Кредити взяти не проблема, банки самі їх нав’язують, але при таких відсотках, як 30-40% річних, - собі дорожче. І це при тому, що закупівельні ціни сьогодні залишаються на рівні минулого року. Літр молока, наприклад, заготівельники купують у селян всього за 2 грн. Зернові і олійні культури скупили ще в минулому році. От і виходить, що у селян зараз немає ні грошей, ні продукції, яку можна вигідно продати. Тому і цьогорічна весняна  посівна кампанія на грані зриву.

Законопроект №1599 вноситься ще й для того, щоб  у черговий раз за рахунок селян  закрити дірки в бюджеті. Наприклад, якщо одноосібник для ведення «особистого підсобного господарства» отримав 2 гектари і сьогодні за них платить 80-100 гривень у рік, то після прийняття Закону, коли він стане юридичною особою, платити буде вже по 300 гривень. А їх в країні до 5 мільйонів! От і порахуйте зиск!

Але і це не головна мета вказаного законопроекту. Справжня мета – назавжди забрати землю у селян.

Спочатку будуть розірвані договори аренди пайовиків з великими землевласниками (латифундистами). Потім ці земельні паї індивідуальні та сімейні фермерські господарства не без «допомоги» влади будуть використовуватися «неефективно». А згодом з’являться проекти законів, наприклад, про дозвіл продавати їх тим же землевласникам, або про інші механізми відчуження земель, в тому числі іноземцям. Про це вже давно мріє наша ненаситна влада.

Отож, тверезий аналіз законопроекту №1599 такий: він написаний не для стимулювання нових форм господарювання, а для реалізації чергової корупційної «сільської реформи», придуманої в чиновницьких кабінетах, яка нічого спільного з інтересами села, селян, бюджету, аграрного сектора економіки і країни в цілому не має.

Якщо законопроект буде прийнтий парламентом, це призведе до широкого порушення конституційних і соціально-економічних прав селян, стрімкого погіршення їх матеріального стану, до купівлі-продажу землі і втрати народом Ураїни свого основного національного багатства.

Комуністична партія України категорично проти такого законопроекту і через сільські громади звертається до Верховної Ради України – не приймати цей закон.

Натомість ми закликаємо селян об’єднуватися у сільськогосподарські кооперативи, інші підприємства – переробні, обслуговуючі, і тим самим зберегти в своїй власності землю-годувальницю, що дасть можливість забезпечити народ України не тільки своєю власною сількогосподарською продукцією, а і підняти з руїн соціальну сферу села.

Пам’ятаймо: земля – національне багатство. І вона повинна належати народу України!

ПРК КПУ